Баби-онучки

Під однією обкладинкою об’єдналися 32 українські авторки: письменниці, викладачки, журналістки, блогерки та активістки — внучки своїх бабів із різних регіонів України. Кожна розповіла історію живим діалектом свого краю, аби з них постала книжка, яка звучить різними голосами і різними говірками, але промовляє до нас усіх однією спільною мовою — українською.

Авторки книжки: Марія Кристопчук, Ярина Пришляк, Катерина Щадило, Зоряна Дзера, Тетяна Жидак, Діана Горбань, Уляна Маляр, Віталія Васильчук, Ція Свідерська, Таїсія Наконечна, Жанна Хома, Ірина Малюк, Юлія Мак, Слава Світова, Тетяна Безушко-Граб, Ксеня Шпак, Ольга Ольхова, Таня Добрянська, Софія Безверха, Саша Войцехівська, Світлана Вертола, Ольга Пінчук, Тетяна Вербицька, Марійка Таврійська, Сєда Власова, Наталя Мороз, Майя Тульчинська, Ельзара Галімова, Лілія Чех, Вікторія Романченко, Оксана Боровець, Ярина Жуковська.

Ці тексти написані, аби нагадати: мова, якою говоримо від карпатських полонин до причорноморських степів, від азовських хвиль і аж до Кримських гір, — розмаїта, прадавня, самобутня, багата і… жива. Бо мова живе, допоки нею продовжують говорити, сваритися, тихо молитися, освідчуватися в коханні, співати колискові, писати вірші, вигукувати «Героям Слава!». Бо мова передається з покоління в покоління, від прабаби до баби, від баби до мами, від мами до доньки і так у безкінечність. 

Для роботи з діалектними текстами до проєкту залучено наукових редакторок, діалектологинь із різних куточків України: Галину Гримашевич (середньополіський говір), Валентину Лєснову (слобожанський, степовий), Яну Литвиненко (східнополіський), Тетяну Тищенко (подільський, середньонаддніпрянський), Тетяну Щербину (середньонаддніпрянсько-степове порубіжжя), Людмилу Рябець (середньонаддніпрянський, середньополіський), Людмилу Колєснік (покутський, буковинський), Галину Шкурко (закарпатський), Наталію Хібебу (бойківський) та Тетяну Ястремську (наддністрянський, гуцульський говори). Науковиці-діалектологині подбали про те, щоб кожна історія зберегла автентичність діалекту — так, щоби голоси всіх наших бабів правдиво зазвучали знову.