Київські маскарони

Подорожі в нашому світі, що постійно і швидко змінюється, давно стали невід’ємною частиною життя багатьох людей. Чи то в реальності – у справах та на відпочинок, чи то у віртуальному світі, коли можливо опинитися не лише в іншому місці, а й в іншому часі. В них нас оточують різноманітні ландшафти – природні чи архітектурні, які ми охоче чи мимоволі роздивляємось.

Прогулянка містом, таким як Київ, що має багатолітню історію, і вирізняється різноманітністю архітектурних стилів будівель, які належать до різних  часів, схожа на розглядання калейдоскопу, коли з кожним обертом змінюється візерунок перед очима. Тому пошук і споглядання будівель, що належать до певного часу чи мистецької течії перетворюється на пригоду, своєрідний квест, в якому з’являється об’єм часу, що доповнює (розфарбовує) картину міського краєвиду.

Авторка книжки Ксенія Степась пропонує читачеві на прикладах пояснення дивного архітектурного терміну «маскарон» подивитися новими очима на Київ, а й відповідає на питання, що цікавило людей, митців, архітекторів часу, коли були зведені будинки, що вважалося красивим, цікавим і значущим.  Переважна більшість київських будинків, яким присвячена ця книга, були зведені в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. В цей час в мистецтві та архітектурі панував стиль модерн з подовженими пропорціями фасадів, що декоровані мотивами зі стилізованих зображень рослин і звірів, чудернацьких орнаментів і людських облич. Наприклад, «Дім невтішної вдови» на вулиці Лютеранській, швидше за все, отримав свою назву саме тому, що маскарон на фасаді має сумний вираз обличчя.

«Київські маскарони» кличе нас у таку пригоду у місті, пропонує нам можливість використати її в якості путівника по стилю «модерн», яким він архітекторам Києва, дає можливість дивитися навколо, отримуючи враження не тільки в  спектрі «подобається» чи «не подобається», дозволить дізнатися і зрозуміти про щось нове, незвичне про місто , яке ми знаємо давно чи побачили вперше. Для споруд, що будувалися в Києві, а це були переважно житлові будинки, було характерним використання орнаментальних мотивів з каштановим листям.