Мій друг Ґустав з кладовища Святого Паулі

Тридцять першого грудня, по обіді, до могили Агати приходить Ґустав. Прибирає старе листя і ставить у вазу декілька соснових гілок. Ґустав регулярно навідує могилу дружини й говорить з різними людьми. Це може бути Злата, яка ніяк не наважиться вирішити, чи хоче народжувати. Красень-тренер, що мріє про власну школу та боїться старості. Психологиня Лінда, якій так болить від розбитих мрій про театральну кар’єру, що вона не помічає нічого навколо себе. Або ж іспанець Кіке, якому не вдається знайти своє місце у цьому світі й зрозуміти, кого бажає його палке серце.
У кожного є власна історія, і для кожного в Ґустава є свої слова. Та хто він сам і чи може їм допомогти? 

Це історія про бажання та мрії, про втрачене і незнайдене, історія про всіх тих, хто зараз вагається.