Український футуризм (1914‒1930)

Понад пів сторічя футуризм вважався “сумним епізодом” у творчості кількох поетів “лихої пам’яті”. Позаяк такий діягноз поставив футуристам сам Максим Рильський, не багато знаходилося охочих і спроможних знову продискутувати ці питання. Літературна праця Олега Ільницького, професора Альберського університету (Канада), – це перша неупереджена спроба не тільки описати конфлікт між українським авангардом та його публікою, а й подати всебічний розвиток футуризму з історичного, теоретичного та літературного погляду від самих витоків (1914) до його зникнення (1931), чи то пак знищення. Книга з’ясовує позицію українського футуризму в европейському контексті й саме з такої перспективи оцінює його набутки.

Ця книга – про мистецький переворот, який здійснили М. Семенко, Г. Шкурупій, О. Слісаренко, Л. Курбас та ін. і завдяки якому вперше за кілька сторіч українська культура опинилася в авангарді європейського артистичного життя.

Для літературознавців, літераторів, усіх, хто цікавиться українською літературою.